Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Реферативна база даних (8) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Ситнік К$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 7 Представлено документи з 1 до 7 |
|||
| 1. | 
Цапко Є. О. Дослідження гіпоглікемічної активності та гострої токсичності похідних (±)-камфорної кислоти з хіназолін-4-оновим фрагментом [Електронний ресурс] / Є. О. Цапко, І. С. Гриценко, Л. М. Малоштан, І. О. Тимошина, К. М. Ситнік, Л. В. Яковлева, О. М. Шаповал // Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. - 2013. - № 3. - С. 106-108. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apfimntp_2013_3_33 Исследованы острая токсичность и гипогликемическая активность производных камфорной кислоты с фрагментом хиназолин-4-она. Обнаружены вещества с уровнем активности, близким к препарату сравнения глибенкламиду. Установлены некоторые закономерности структура - гипогликемическое действие. | ||
| 2. | 
Ситнік К. В. Стимулювання зовнішньоекономічної діяльності агропромислових підприємств через розвиток земельних відносин [Електронний ресурс] / К. В. Ситнік, В. М. Гончаров // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2013. - № 3(2). - С. 300-302. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchnu_ekon_2013_3(2)__67 | ||
| 3. | 
Севрюков О. В. Визначення антиексудативної активності нових сполук у ряду похідних 5,7-дигідро-1Н-піроло (2,3-d) піримідину [Електронний ресурс] / О. В. Севрюков, В. А. Волковой, С. В. Колісник, К. М. Ситнік // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2015. - № 6. - С. 84-88. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2015_6_14 Мета дослідження - вивчення антиексудативної активності нових похідних 5,7-дигідро-1H-піроло[2,3-d] піримідину на моделі карагенінового набряку в щурів та гострої токсичності сполуки-лідера. Антиексудативну активність вивчали на білих нелінійних щурах масою 180 - 200 г на моделі набряку, викликаного субплантарним введенням у стопу щура 0,1 мл 1 % розчину карагеніну. За 1 год до введення карагеніну 1 групі тварин (контрольна патологія) внутрішньошлунково вводили 1 мл дистильованої води, іншим групам вводили внутрішньошлунково одну з досліджуваних сполук у дозі 8 мг/кг маси тварини або вольтарен - стандартний препарат порівняння в ефективній дозі 8 мг/кг внутрішньошлунково. За розвитком набряку спостерігали в динаміці через 1, 2, 3, 4 год, для чого вимірювали об'єм стоп за допомогою механічного онкометра А. С. Захаревського. Середньосмертельну дозу сполуки KMS-211, яка проявила найвищу антиексудативну активність, досліджували на 2-х видах тварин за внутрішньоочеревинного введення та розраховували за методом Кербера. Аналіз одержаних даних свідчить про те, що з 15-ти сполук тільки 4 (KMS-191, 211, 214, 217) мали антиексудативну активність у межах від 36,9 до 48,8 %. Найбільшу флоголітичну активність, аналогічну дії вольтарену, виявлено в сполуки KMS-211. Середньосмертельна доза сполуки KMS-211 для мишей за внутрішньоочеревинного введення становить 3041,7 мг/кг (3 187,13 - 2 896,27), для щурів - 4250 мг/кг (4 421,4 - 4 078,6). Таким чином, серед досліджуваних похідних 5,7-дигідро-1H-піроло[2,3-d] піримідину найвищу антиексудативну активність виявила сполука KMS-211, яка за визначенням середньосмертельної дози може бути віднесена до VI класу токсичності за класифікацією К. К. Сидорова (порівняно нетоксичні речовини). | ||
| 4. | 
Овсяникова Ю. О. Синтез функціоналізованих похідних 3-аміно-2-r-7-(r’-феніл)-3h-тієно |3,2-D| піримідин -4-онів та дослідження їх антидіабетичної активності [Електронний ресурс] / Ю. О. Овсяникова, К. М. Ситнік, Л. А. Шемчук, А. Л. Загайко, В. П. Филимоненко // Фармацевтичний часопис. - 2016. - № 1. - С. 9-18. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Phch_2016_1_4 | ||
| 5. | 
Ситнік К. М. Синтез та дослідження антимікробної активності N-ариліден-2-оксо-3,3-дифеніл-2,3-дигідро-1H-тієноI3,4,-bIпірол-6-карбогідразидів [Електронний ресурс] / К. М. Ситнік, Т. П. Осолодченко, С. В. Колісник, Є. І. Сюмка // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. - 2018. - Т. 16, вип. 3. - С. 57-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jofkh_2018_16_3_9 Мета роботи - синтез 2-оксо-3,3-дифеніл-2,3-дигідро-1H-тієно[3,4-b]пірол-6-карбогідразиду і ряду похідних N-ариліденів на його основі та дослідження антибактеріальної активності синтезованих сполук. Дією гідразингідрату на вихідний естер 1 одержано 2-оксо-3,3-дифеніл-2,3-дигідро-1H-тієно[3,4-b]пірол-6-карбогідразид 2. За взаємодії останнього з арилкарбальдегідами (3.1 - 3.8) синтезовано ряд відповідних N-ариліденів. Будову одержаних сполук надійно підтверджено за допомогою інструментальних методів. Дані мікробіологічного скринінгу показали високу біологічну дію синтезованих сполук відносно грампозитивних бактерій Staphylococcus aureus і грибів Candida albicans. Здійснено синтез вихідних і цільових сполук за класичних препаративних умов. У дослідженні було використано інструментальні методи встановлення будови органічних сполук, метод дифузії в агар у модифікації колодязів. Висновки: синтезовано 2-оксо-3,3-дифеніл-2,3-дигідро-1H-тієно[3,4-b]пірол-6-карбогідразид і ряд похідних N-ариліденів на його основі. Доведено будову одержаних сполук. Досліджено антибактеріальну активність похідних 2-оксо-3,3-дифеніл-2,3-дигідро-1H-тієно[3,4-b]пірол-6-карбонової кислоти (1, 2) та N-ариліден-2-оксо-3,3-дифеніл-2,3-дигідро-1H-тієно[3,4-b]пірол-6- карбогідразидів (4.1 - 4.8). Виявлено сполуки зі значним рівнем біологічної активності відносно грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis та грибів Candida albicans і помірною антимікробною дією відносно грамнегативних бактерій Proteus vulgaris, Escherichiа coli, Pseudomonas aeruginosa. | ||
| 6. |
Сюмка Є. І. Хімічні перетворення нових моно- та біс-похідних спіроіндол-3,3’-піроло|3,4-с|піролу на основі біс-малеїнімідів та вивчення мікробіологічної активності синтезованих сполук [Електронний ресурс] / Є. І. Сюмка, К. М. Ситнік, Д. В. Левашов, Т. В. Шпичак, В. Д. Горячий, Л. А. Шемчук // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. - 2019. - Т. 17, вип. 4. - С. 44-52. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jofkh_2019_17_4_8 Мета роботи - синтез нових похідних на основі гексаметилен(етилен)-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-c]-пірол-2а', 5а'-дигідро-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-тріонів) та 1'-(м-фенілен-N-малеїнімідо)-2a', 5a'-дигідро-1'H-спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-c]пірол-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-тріонів шляхом модифікації NH-групи пірольного фрагменту в положенні 4' (алкілування, ацилювання, нітрозування) та вивчення їх мікробіологічної активності. Розроблено шляхи подальшої хімічної модифікації похідних гексаметилен-(етилен)-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'- піроло[3,4-c]пірол-2а',5а'-дигідро-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-тріону) на прикладі етилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-с]пірол-5'-метил-2а',5а'-дигідро-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-тріону), етилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-c]пірол-5'-ізопропіл-2а',5а'-дигідро-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-тріону), гексаметилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-c]пірол-5'-бензил-2а',5а'-дигідро-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-тріону) та 1'-(м-фенілен-N-малеїнімідо)-2a',5a'-дигідро-1'H-спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-c]пірол-5'-метил-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-тріону шляхом модифікації NH-групи пірольного фрагменту в положенні 4' (нітрозування) або NH-групи індольного фрагменту в положенні 1 (алкілування), або ацилювання одразу за двома положеннями. Будову одержаних сполук надійно підтверджено за допомогою інструментальних методів. На підставі одержаних даних мікробіологічного скринінгу показано високу біологічну дію синтезованих сполук відносно грампозитивних (Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis), грамнегативних бактерій (Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris) і грибів (Candida albicans). Здійснено синтез вихідних та цільових сполук у класичних препаративних умовах з використанням інструментальних методів встановлення будови органічних сполук, методу дифузії в агар у модифікації колодязів. Висновки: проведено хімічну модифікацію моно- та біс-похідних спіро-2-оксіндол[3,3']піролу: синтезовано нові функціоналізовані нітрозопохідні, проведено реакцію алкілування та досліджено перебіг реакції ацилювання. Показано, що ацилювання відбувається одразу за двома положеннями - за вторинною аміногрупою пірольного та індольного фрагментів, в той час як алкілування перебігає за індольним фрагментом. Доведено будову одержаних сполук. Вивчено антимікробну дію синтезованих сполук. | ||
| 7. | 
Трищук Н. М. Дослідження діуретичної активності нових похідних бензилової кислоти [Електронний ресурс] / Н. М. Трищук, І. В. Кіреєв, К. М. Ситнік, С. В. Колісник // Клінічна фармація. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 60-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlPh_2020_24_3_9 Діуретики збільшують обсяг сечі та екскрецію натрію, а тому часто використовуються для виведення надлишку рідини з організму під час різних захворювань, зокрема при артеріальній гіпертензії, серцевій і нирковій недостатності, нефротичному синдромі, цирозі тощо. Мета дослідження - визначення діуретичної активності нових похідних бензилової кислоти. Діуретичну активність досліджуваних сполук і препаратів порівняння гіпотіазиду та фуросеміду вивчено на інтактних білих щурах масою 200,0 +- 20,0 г по методу Є. Б. Берхіна. Похідні бензилової кислоти в дозах 12 мг/кг і препарати порівняння гіпотіазид і фуросемід у дозах 50 і 20 мг/кг відповідно вводили перорально у вигляді водних розчинів за 60 хв до початку експерименту. Оцінювали спонтанну діуретичну активність за кількістю виділеної сечі через 2, 4 і 6 год від початку експерименту. В ході проведеного дослідження встановлено, що діуретичну активність проявляють речовини KMS-68, KMS-70 і KMS-229 через 2 год від початку експерименту. Найактивнішою виявилась сполука KMS-229 (метиловий естер 5-оксо-6,6-дифеніл-5,6-дигідро-4-Н-бензо[d]тієно[3,4-b]азепін-3-карбонової кислоти), що достовірно збільшувала об'єм виділеної сечі в 2 рази в порівнянні з контролем і вдвічі перевищувала активність гіпотіазиду. Проведено дослідження діуретичної активності нових похідних бензилової кислоти. Встановлено, що сполуки KMS-229 і KMS-70 виступають як діуретики короткої дії. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |